Науку математику можна
розглядати з різних точок зору. Одні бачать у ній насамперед своєрідний
інструмент для науковців, інженерів і техніків. Бо за допомогою математичного
моделювання можна порівняно легко і швидко розв'язувати дуже важливі прикладні проблеми,
які іншими методами розв'язувати надто дорого або неможливо. Ось що говорили
про математику відомі люди:
«У вивчення природи
математика робить найбільший внесок» (Прокл,
Vст.).
«Той, хто не знає
математики... не може пізнати світ» (Р.
Бекон, XIII ст.).
«Люди, які засвоїли
великі принципи математики, мають на один орган чуття більше, ніж прості
смертні» (Ч. Дарвін, XIX ст.).
Математика не тільки
корисний інструмент чи засіб, а й значна частина загальнолюдської культури.
Якщо історик описує тільки війни і революції, діяльність парів, полководців і
митців, його історія неповна, однобічна. Homo sapiens — людина
мисляча. Тому історія людства передусім має містити описи діяльності кращих
мислителів, зокрема й математиків. Чи відоме вам найбільше відкриття XVII ст.?
Воно стосується математики. А чи може історик обминати найважливіші відкриття?
Які найістотніші зміни відбулися в другій половині XX ст.? Створення
швидкодіючих електронних обчислювальних машин (ЕОМ), а на їх основі —
комп'ютерів. Комп'ютеризація науки і виробництва безперечно вносить у розвиток
людства зміни набагато важливіші й вагоміші, ніж зміни урядів, локальні війни
і будь-що інше. Щоб правильно описати цю епоху, історик має сказати про
створення ЕОМ і комп'ютерів, а для цього він повинен хоч трохи знати історію
математики.
Дехто з учнів говорить:
«Мені не потрібна математика, бо я не збираюся бути математиком». Подібна
аргументація анітрохи не краща такої: «Мені не потрібен автомобіль, бо я не
збираюся бути шофером».
Математика — це своєрідна
мова, засіб спілкування. Чи ж може філолог ефективно досліджувати різні мови,
не маючи уявлення про сучасну математичну мову та її історію?
Математика
— основа багатьох наук, починаючи від філософії й аж до космогонії. А ще вона —
логічний тренінг мислительної діяльності для фахівців з будь-якої галузі знань.
Не випадково багато математиків добре виявили себе і в інших галузях. Наприклад,
Піфагор, Р. Декарт, Б. Паскаль - філософи, О. Хайям - поет, П. Ферма - юрист,
І. Кеплер - богослов, Г. Лейбніц - магістр філософії, доктор права, юрист,
дипломат. Цей список можна продовжувати.
Справжній математик має не
тільки на один «орган чуття» більше від звичайної людини, він має також значно
більше «ступенів свободи». З тривимірного простору йому зовсім не важко перейти
в чотиривимірний чи в будь-який n-вимірний або в простір Банаха, Гільберта, Клейна тощо. А
кожний із цих просторів — дивний своєрідний
світ, багатший і корисніший від світів, вигаданих фантастами. Математика та її
історія настільки багаті, що справжній філософ і історик, будь-який гуманітарій
у них може знайти чимало цікавого й корисного.
Математику можна порівняти з великим і барвистим
квітником, у якому кожен може дібрати собі букет за смаком. Зрозуміло, щоб
зробити це, спершу треба ввійти в цей квітник.